Кінґ Таббі - батько дабу

Кінґ Таббі (King Tubby) - це прізвисько, на Ямайці кожен має прізвисько. Його справжнє ім'я - Осборн Раддок (Osbourne Ruddock). Народився 28 січня 1941 року в Кінґстоні (Kingston), Ямайка (Jamaica). Кінґ Таббі ріс на Хай Хоулборн Стріт (High Holborn Street) в Центральному Кінґстоні (Central Kingston), перш ніж переїхати у 1955 році в район Уотерхаус (Waterhouse). Ще зі шкільних років Таббі почав захоплюватися електротехнікою, він перечитував книжки, нашпиговані електросхемами, а пізніше став заробляти собі на життя ремонтом радіоприймачів і телевізорів. З кінця 50-х він почав експериментувати з підсилювачами для саунд-систем. А вже в 1964 році Таббі відкрив свою власну саунд-систему, яка називалась Tubby's HomeTown Hi-Fi (в перекладі означає щось на зразок “Домашня Міська Хай-Фай Система Таббі”).

Протягом п'яти років саунд-система Таббі, на заздрість і здивування багатьох, стала найкращою в Кінґстоні, а саунд-систем було сотні. Буквально на кожній вулиці по декілька. Якість і сила звуку саунд-системи Таббі були просто приголомшуючими. Він перепаяв всі роз'єми і штекери, вставив між підсилювачами і динаміками - басовими середнього діапазону і високочастотниками - спеціально виготовлені фільтри, для кожного динаміка - своя схема. В кожну з басових колонок Таббі вмонтовував аж по чотири динаміки, діаметром по пів метра кожен. В колонці для середніх частот розміщувалося два динаміки, а високочастотники були стальними розтрубами. Його підсилювачі також були непростими. Він відмовився від малопотужних і дешевих ламп, які застосовувались в інших саунд-системах, і перейшов на лампи з найпотужніших підсилювачів фірми Marshall. Його підсилювачі були просто непід’ємними, що не дуже практично для мобільної дискотеки, і дуже чутливими до потрясіннь: різкий рух і одна з ламп приходила в непридатність. Але для Таббі складності транспортування не мали значення, головне - якість звуку. Однак звучання його підсилювачів було феноменальним. Бас був м’яким і теплим, трошки резонував: після різкого вимкнення звуку з колонок ще чулася легка вібрація. Він до невпізнання перепаяв ревербератор, а з двох старих магнітофонів змайстрував унікальну ехо-машину, до якої був підключений вихід мікрофона; саме Таббі першим на Ямайці почав зловживати ефектом ехо. Звучало все це господарство так, що очевидці просто не вірили своїм вухам. Металічні високочастотні динаміки Таббі вішав на дерева і таким чином досягав surround-звучання. Конкуренти погоджувались, щонавіть погано записані грамплатівки на системі Кінґа Таббі звучали разюче, набагато краще ніж в студії, де вони були створені. Ефект ехо згладжував нерівності запису, бас же на його системі тремтів. Водночас Таббі почав працювати на Дюка Рейда (Duke Reid), якому належала студія Treasure Isle. Таббі купив машину для нарізання платівок і зайнявся підготовкою музики для саунд-систем. В нього з’явився двоканальний магнітофон і саморобний мікшер. В такий спосіб Таббі отримав доступ до студійних плівок TreasureIsle, адже, як господар саунд-системи, він не мав доступу до студійних матеріалів. Він почав експериментувати з увімкненням і вимкненням доріжок, а також з додаванням ехо, реверберації й інших ефектів.

В 1971 році Кінґ Таббі відкрив власну студію – King Tubby’s, що знаходилась на Дромілі Авеню 18 (18 Dromilly Avenue). Вона відразу ж стала улюбленою багатьох ямайських продюсерів, таких як Аугустус Пабло (Augustus Pablo) й Лі “Скретч” Перрі (Lee "Scratch" Perry). Так Кінґ Таббі виготовив і один з перших справжніх довгограючих стерео даб-альбомів –“Blackboard Jungle Dub” (1973). Спочатку у своїй студії Кінґ Таббі просто повторював те, що він робив під час живих виступів в якості селектора, але коли він купив старий чотириканальний мікшерний пульт, почалось те, що не мало аналогів в студійній практиці.

Кінґ Таббі почав з того, що замінив движки мікшерного пульта на дуже важкі ручки, які ковзали вгору й вниз майже без тертя. Так він отримав перевагу перед іншими звукоінженерами, яким доводилось вмикати й вимикати канали звичайними кнопками, при цьому лунало характерне клацання. Він постійно вдосконалював підсилювачі, фільтри і ревербератори, практично кожен день щось поліпшуючи. Його фільтри не просто відрізали частину спектра, а й змінювали частотну структуру звуку. Вимикачі на панелях його приладів реагували на силу натискання. Ці вимикачі і движки на пульті вводили гостей студії, професійних продюсерів, в стан трансу. Студія Кінґа Таббі породжувала враження чогось органічного.

Мікс Кінґа Таббі полягав в несподіваних увімкненнях і вимкненнях доріжок, записаних на чотириканальній плівці. Характерні прийоми Таббі з часом стали характерними ознаками стилю “Даб” (Dub) – це підвищений рівень басу та ударних, і вкраплення час від часу основної мелодії чи вокалу. Реверберація і ехо застосовувалися до найрізноманітніших компонентів запису. Скажімо, один удар бас-барабану раптом міг почати тремтіти і розпливатися, а тарілка ставала сухішою і тоншою - на неї був нацькований фільтр. Лунав гучний гітарний акорд, потім повертався бас а слідом за ним - ехо акорду, про який всі вже забули. Інколи Таббі бив з розмаху по ехо-ефекту - виходив характерний гуркіт. Ще один ефект, притаманний дабу, - це spins: перемотування плівки, яка продовжує ковзати по звуковідтворюючій голівці магнітофона. Для цього потрібно було схопити рукою бобіну і різко крутонути її вліво чи вправо. А можна було злегка пригальмувати бобіну, щоб звук поплив. Пізніше Таббі почав використовувати й інші ефекти, такі наприклад, як гудки, сирени, постріли тощо. Успіх був вражаючим – спродюсовані Банні Лі (Bunny Lee) альбоми “Roots Of Dub” (Коріння Дабу) і “Dub From The Roots” (Даб від Коренів) в 1975 році розкуповувалися зі швидкістю звуку як на Ямайці так і в Великобританії і США.

Кінґ Таббі покращував, в прямому значенні слова, якість звучання отриманих плівок: якщо йому потрібно було переписати одну з доріжок так, щоб підкреслити якийсь звук, а обертанням ручок на панелі приладу цього досягнути було неможливо, він з паяльником в руці вгризався в електричні схеми своїх фільтрів. За відгуками очевидців, Кінґ Таббі знав, як саме впливає на саунд кожна деталь в електричній схемі - кожен опір, кожен конденсатор чи транзистор.

Хоча це яскравий приклад червоного слівця, але слід сказати, що Кінґ Таббі ремонтував не лише радіоприймачі і телевізори. Він ремонтував студійні записи інших продюсерів.

Кінґ Таббі був дуже сором’язливою, м’якою і скромною людиною. Він був невисоким і лисуватим. На фотографіях він часто зображений в короні, але Король Таббізовсім не був гордовитим.

Одержимість порядком, акуратністю і охайністю видно не лише в його міксах. Хромовані деталі і ручки його підсилювачів завжди сяяли. В студії підтримувався строгий порядок. Його одяг був завжди випрасуваний, він був просто помішаний на начищених до блиску черевиках. У своїй студії він не дозволяв відвідувачам знімати сорочку, якщо під нею не було майки. Він міг докладно описати що де знаходиться в Лондоні, з таким знанням предмету, неначе все життя працював лондонським таксистом, але насправді ж він не був у Великобританії жодного разу. Про нього розповідали, що він відносив зім’яті гроші в банк і міняв їх на нові і хрумкі банкноти. Але головне диво полягало в тому, що він не курив марихуани і забороняв курити її у своїй студії.

В кінці 70-х Таббі також займався підготовкою нового покоління звукоінженерів і продюсерів, таких як Філіп Смарт (Philip Smart), Принц Джеммі (Prince Jammy), Учений (Scientist). Всі вони мають свій власний стиль роботи, але водночас у їх міксах легко впізнати характерні елементи стилю Таббі.

На початку 80-х Кінґ Таббі присвятив всі свої зусилля створенню нової студії. В 1985 році, коли вона нарешті почала працювати, був випущений перший хіт – “Temper” Ентоні Ред Роуза (Anthony Red Rose). Таббі був готовий до роботи і нові ритми чекали свого втілення в життя.

Однак 6 лютого 1989 року рано-вранці сталася трагедія. На шляху додому зі студії Таббі був застрелений невідомим убивцею. Злочинець забрав золотий ланцюжок, декілька доларів і револьвер, який Таббі носив на цілком законних підставах. Ямайська музика залишилась без одного зі своїх найбільш впливових і талановитих представників. Поліція так і не змогла знайти злочинця, але від небесного правосуддя йому не втекти.

Не зважаючи на трагічну загибель свого творця, музика Таббі продовжує лунати у всьому світі і знаходить відгук в серцях мільйонів людей. Створена Таббі культура дабу продовжує надихати багатьох виконавців і змінювати наші уявлення про музику.

Переклад: Кислий Дмитро

Рекомендовані записи:
King Tubby & Friends – Dub Explosion (1970x)
King Tubby & Carlton Patterson - Psalms Of Drums (1970x)
King Tubby & Friends – Dub Like Dirt (1975-77)
King Tubby – Dub Gone Crazy (1975-79)
King Tubby & Prince Jammy – Dub Gone 2 Crazy (1975-79)
King Tubby & Soul Sundicate – Freedom Sounds In Dub (1976-79)
King Tubby meets Roots Radics – Dangerous Dub (1981)
King Tubby & Various Artists – Firehouse Revolution(1985-89)